Про фінансовий лізинг

У перекладі "лізинг" означає – "оренда". У сучасному розумінні, це форма інвестування капіталу у вигляді довгострокової оренди технічних засобів, умови якої обумовлені лізинговою угодою. Різні форми лізингу відомі у світі ще з початку ХХ сторіччя. Однак широкого використання вони не знаходили, доки на початку 60-х років більшість промислово розвинутих країн не зазнала відчутного спаду попиту на виробниче обладнання й машини. У виробників машин виникли проблеми зі збутом виготовленої продукції, у банківській сфері – з розміщенням кредитів. Для урядів таких країн постала проблема інтенсифікації розвитку економіки через оновлення виробничих фондів. І треба віддати належне хисту виробників машин, фінансистів та урядовцям промислово розвинутих країн. Ними були створені сприятливі умови для лізингової діяльності. З початку 60-х років минулого століття темпи нарощування обсягів лізингових операцій почали неухильно збільшуватись і у 70-х роках прирости обсягів лізингових операцій у грошовому виразі сягали 20 відсотків щорічно. На початку 80-х років нараховувалось уже понад 700 лише міжнародних лізингових компаній, які працювали у 56 країнах. У 1992 році світовий обсяг лізингових інвестицій у машини та обладнання дорівнював 280 млрд. доларів США.

У всіх розвинутих країнах державне регулювання було спрямоване на створення загальногосподарського клімату заохочення до оновлення основних фондів, на надання різнопланових пільг, у тому числі й податкових, фірмам, які впроваджували сучасні види обладнання через лізингові операції.